?

Log in

No account? Create an account
 
 
08 May 2017 @ 09:40 am
Чому я не відзначаю ні 9, ні 8 травня  
1. Перемога СРСР - це не наша перемога. Перемогла номенклатура і чекісти - втримали свою владу і право крутити нас в баранячий ріг. А ми, прості піддані - як мінімум не виграли: залишились під комуністичним гнітом ще на півстоліття.
Це перемога Колими над Бухенвальдом.
2. Нема героїзму в тому, щоб воювати в лавах Червоної армії. Цей вчинок не тільки некорисний, але і найбезпечніший. Косити від армії - це була вірна смерть. Ті, кого примусили воювати - не герої, а радше жертви.
Герої - ті, хто повернув зброю проти своїх політруків.
3. Після війни товаріщ Сталін дуже жорстоко прибирав інвалідів війни. Як не прикро констатувати, але вони самі винні: воювали за цю владу, забувши про її антилюдську сутність.
4. Воїн воює не за те, про що він думає ніби воює, а за те, за що він воює насправді. "Воювали за свої родини і свої домівки" - це неправда, бо радянська влада не чинила добра їхнім нащадкам і домівкам.
5. Не треба міркувати, ніби в кожній війні може бути лише дві сторони. Конфлікт двох тиранів - зручний момент, щоб зіграти свою гру. Декотрі це зробили, але їх виявилось замало.
6. Насмілюся припустити, Німеччина була меншою небезпекою, ніж Совіти. Її ідеологія не давала змоги надійно закріпитися у неарійській країні. Ті, хто міркував "спершу розберемося з Совітами, потім з фашистами" - мали рацію.
7. Дєнь вєлікай пабєди - не що інше як завуальований культр радянської влади. Ніби вона була варта того, що мільйони дідів склали за неї голови. Зовсім не випадково і супротивники Майдану, і проросійські колаборанти позначають себе георгієвськими стрічками.

8. Але маківку 8 травня я теж не чіплятиму.
Ця війна була давно, і пора б вже залишити її в спокої.
На Заході в тому числі.
Гітлер - головний антигерой сучасного світопорядку.
Еліти західних держав легітимізують себе перемогою над Гітлером (в тому числі німецька - сучасна німецька державність походить від держав-переможниць).
Для цього пропагується міф, ніби Гітлер був абсолютним злом, а уряди сучасних йому демократичних держав - абсолютним добром.
Хоча насправді він не радикально вирізнявся на фоні сучасників. Багато що з того, за що критикують гітлерівську Німеччину, було притаманно і тодішнім демократичним державам, тільки меншою мірою. А вже до Сталіна Гітлеру було далеко.
9. "Ніколи знову" - це слизьке гасло. Ніколи знову - що? Не буде війни? Але страх перед війною призводить до більшої війни. Як доведено тоді ж таки Мюнхенською змовою, і схоже людство не вивчило той урок. Чи ніколи знову фашизм? Але, як попередив нас у 30-х губернатор Луїзани, вбитий за надмірну демократичність - "Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами".
Нещодавно я бачив ролик: актор перевдягся Гітлером і спілкується з сучасними німцями. А вони з ним жартують, фотографуються. Це подається як жах-жах: нібито німці не цураються фашизму. Насправді вони просто в курсі, що справжній Гітлер давно помер. І ставляться до цього актора адекватно: все одно якби він був в костюмі чорта.
Бити тривогу з приводу з такого політично невитриманого, але нешкідливого жарту - це якраз перша ознака тоталітаризму. Німецька влада в цьому сенсі завжди була нервовою (останні півстоліття). І це робить їх вразливими для тих фашистів, які звуть себе антифашистами.
 
 
 
ТридцатьДваthirtytwogods on May 8th, 2017 05:19 pm (UTC)
+