saint Zozo, или Юра (stzozo) wrote,
saint Zozo, или Юра
stzozo

Д.Різниченко: Як мене підставив Корчинський

http://vk.com/viddil_propagandy?w=wall-56134104_1239
А давайте я розповім, як Дмитро Корчинський мене свого часу підставив і кинув. У Дмитра Олександровича є одна дивовижна особливість - майже всі, кого він підставляє, потім намагаються мовчати про ці факти, ніби жаліючи образ кращого українського оратора, публіциста і філософа. Хоча, якщо користуватися формулою самого Корчинського - "той не філософ, хто не сидів" - ніякий Дмитро Олександрович не філософ.

Я сам мовчав про цю історію майже шість років. Та спостерігаючи, як натовпи юних патріотів вчергове мліють від його закликів, мені якось різко набридло мовчати.

Отже: Київ, 2007 (якщо не помиляюся) рік. Я - член "Братства", хоча на той момент мої відносини з основою партії складалися далеко не шоколадні. Був молодий, дурний, завзятий, та навіть до молодого і дурного на певному етапі почало доходити, за кого Корчинський має своїх послідовників. Взявши в "Братстві" найкраще, що там було - публіцистичний стиль Дмитра Олександровича та дівчину Віку, з якою я планував за місяць одружитися, я з'їхав зі штабу "Братства" на вулиці Грушевського, і майже порвав контакти. Та несподівано мені подзвонили:

- Алло, Тайлер?.. (моє партійне псевдо)
- Так.
- Не хочеш поїхати в Одесу, ми веземо.
- Нащо?
- Там поставили пам'ятник цариці Катерині. Його охороняють козаки-імперці, треба їх напиздити. Хочеш?
- Хочу.

І от я та Віка знову серед братчиків. На великому "неоплані" ми всю ніч топимо в Одесу, - поганий сон, сміх, бентежні передчуття, романтика. За пару днів по тому ми з Вікою мали одружитися, і я переживав, що коли ми спрацюємо по козаках нечисто, і нас міліція затримає в Одесі, ми просто не встигнемо повернутися на весілля. Але по прибутті виявилося, що ні про яких козаків мова не йде. А йде про співака Йосипа Кобзона. В Одесі нам всім роздали квитки на його концерт.

Покрутивши в руках квиток (приблизно сто п'ятдесят гривень коштував, скажені гроші для мене на той час), я спитав - це що взагалі таке?!.. І тоді нам, нарешті, розкрили справжню причину туру в Одесу - ми мусили зірвати концерт Йосипа Кобзона. Зайти в зал, дочекатися початку, потім встати, підняти гармидер, поперевертати стільці, підняти гвалт, перепсувати вечір. Виявилося, що Кобзон щось не поділив з тодішнім мером Одеси Едуардом Гурвіцем, і Гурвіц, великий друг Корчинського, заплатив Дмитру Олександровичу гроші, щоб той підтягнув людей, і влаштував проти Кобзона провокацію. Ось нащо нас, виявляється, привезли. А у якості винагороди запропонували скупатися у морі.

Я (оскільки вже давно відчував, наскільки з "Братством" щось не так, і це була остання крапля) сказав, що в цьому участі не братиму. Що хай вони зі своїми кобзонами та гурвіцами розбираються самі. Що, курва матері, підставляти шию за цю херню не буду, а зараз заберу свою майбутню дружину, продам квитки прямо під концерним залом, заберу рюкзак з автобусу, і буду добиратися до Києва своїм ходом.

Два перших пункти я швидко виконав - квитки продав (два за 40 гривен, майже дарма віддав, не було коли торгуватися), дружину за руку взяв, до автобусу підійшов, і там з'ясував, що Корчинський поставив охоронця з наказом - нікому не віддавати речей, поки концерт не буде зірвано. Звичайно ж, в Одесу "Братство" тоді звезло всіх, кого тільки можна було підписати на це діло, публіка ненадійна, перестрахувалися. В результаті я відпиздив того охоронця (двічі, один раз в автобусі, другий - коли він нас з Вікою наздогнав на дитячому майданчику з каруселями), забрав рюкзак, і через всю Одесу бігом ми втікли. Це було романтично. Тоді ми перший раз їхали автостопом, бо грошей на квитки не було. Навіть зберіглася фотка, де я голосую на узбіччі, а на руці в мене слід від зубів, якими мене вкусив охоронец того клятого автобусу.

Ми поїхали в Кривий Ріг, до моїх батьків - туди було ближче, ніж до столиці. Я, нарешті, познайомив Віку з моєю мамою та моїм татом. Там ми відіспалися після трьох безсонних діб, наступного дня купили таки квитки на Київ, повернулися, одружилися, і знову за день, позичивши у вікиної бабусі сто доларів, відкладених старенькою на похорони, рушили у весільну подорож, - також автостопом, зі спортивною сумкою через плече, з двома легенькими спальними мішками і тим самим маленьким рюкзаком, відбитим у братчиків. Ми вирішили, що зі столиці треба дуже швидко тікати, бо коли братчиків повипускають з одеської міліції (бо в концертному залі таки всіх пов'язали), вони повернуться і будуть нас шукати.

З тією сотнею доларів ми поїхали в Крим, звідти - на російський Кавказ, звідти - у Москву, звідти - у Мінськ, і це була чудова, повна пригод, романтична подорож. П'ятдесят доларів, що характерно, ми привезли назад у Київ. Але то була вже інша історія.

Чому я зараз вдався до цих мемуарів? Бо, наскільки я дивлюся, Корчинский знову авторитет у молоді. Молоді хлопці підросли, хлопці слухають філософа та революціонера, хлопці ведуться, як колись повівся я.

Хлопці!
Дмитро Олександрович любив повторювати: "Ніколи не тримайтеся за людей. Люди завжди прийдуть нові".
Майте це на увазі.


Tags: евромайдан, провокации
Subscribe

  • Биологизаторство и патриархальность

    Новая господствующая квазирелигия - природобожие, или биологизаторство. Человек прочитал полторы статейки или десяток томиков по этологии - и уже все…

  • Гендер. Пожалуйте бриться!

    Недавно вся Украина переругалась. Парламент ратифицировал конвенцию о противодействии домашнему насилию, но исключил или пытался исключить из нее…

  • Нацики - погані захисники

    Я знаю, що на фронті і в волонтерстві непропорційно багато нациків. Але це не змушує мене шанувати їхній світогляд. Більше того, підозрюю, що в…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments