Tags: евромайдан

Дожилися

В Україні судять за допис у фейсбуці, причому не сепарів.
http://blog.liga.net/user/asolodko/article/21085.aspx
Нормально?
А сепарам тим часом обіцяють амністію.

Втім, порохолоялісти як завжди скажуть, що "під час війни владу не критикують".

На хвастуна не нужен нож. Ему немного подпоешь - и делай с ним что хошь

http://hronika.info/ukraina/123209-stali-izvestny-novye-shokiruyuschie-podrobnosti-ob-organizatorah-protestov-v-kieve.html
Більшість організаторів нинішнього "третього майдану" - активісти проросійських організацій.

А тепер питання:
Невже російські спецслужби не могли спрацювати ретельніше?
Знайти для своєї провокації незамазаних виконавців?
Найкраще - з підконтрольних їм українських націоналістичних організацій.
Совкова гебня доволі грамотна (на жаль). Невже ми так легко розкусили їх прокол?

На жаль, завжди є спокуса вважати супротивника дурнем.
Це ж так приємно.
Але це смертельно небезпечно.

Найефективніший спосіб обдурити людину - лестити їй, створити ілюзію, ніби вона дуже розумна.
Мабуть, це знають всі рекламщики, вербовщики і проповідники тоталітарних сект.

Ми такі розумні, розгадали змову російських спецслужб!

Ні, це надто просто.
Я не вірю, що російські спецслужби настільки дурні.
Якщо ми повірили в їхню дурість - значить, їм вдалося нас надурити.

Якої мети вони досягають цим "третім майданом"?
Розхитати "фашистський режим Порошенка"?
Дурниці, ніхто за цим майданом не пішов, і не піде, якщо вже на третій день відомо, що його влаштовують перевдягнені ватніки.
Зато весь український інтернет заповнений повідомленнями на кшталт "мітинг на підтримку поліції зібрав більше людей, ніж мітинг проти влади".
Ось воно що!
Нас хочуть переконати, що всякі треті майдани - це діло для проросійських маргіналів.
А всі добропорядні патріоти мусять гуртуватися довкола Порошенка і пишатися Мінськими домовленостями.
Звісно, він нам не подобається, звісно, ми шкодуємо, що за нього голосували, і на чергових виборах (через три роки, якщо будуть) не голосуватимем, але під час війни верховного головнокомандувача треба поважати.
Так ми міркуємо, правильно?
Для бюрократів Порошенко - новий ставленик, що не буде їх люструвати і проводити антикорупційну політику, для олігархів - також новий ставленик, що захищає їх доходи, а для Путіна - притомний контрагент, що завжди виконає договорняк і кине у в'язницю всіх, хто з українського боку може зірвати "перемир'я", хто знищить недоговороздатний добровольчий і волонтерський рух. Інтереси всіх ворогів українців зійшлись на цій постаті. Звісно, вони б воліли якогось Медведчука, але це було б занадто відверто, такою кандидатурою нинішніх українців не одуриш.

Цікавий факт: готель "Козацький", в якому розташувався цей дивний "третій майдан", належить міністерству оборони.
Це прояснює роль української влади у цій провокації.
І щось мені підказує, ніхто не буде організаторів (діячів проросійських організацій) вивозити в ліс і вбивати (як татарина Ташбаєва).

Чому третій майдан роблять провокатори?

Тому що не-провокатори вилизують шоколадну сраку.

Головна мета цих недбалих, шитих білими нитками провокацій - дискредитувати ідею третього Майдану, щоб народ ще щільніше згуртувався довкола Порошенка - нового ставленика олігархів та притомного контрагента Путіна.
Допоміжна мета - осідлати тему третього майдану, щоб, коли патріоти нарешті усвідомлять необхідність такого - осідлати протест і злити або повернути в потрібне русло.
Ну і, заодно, створювати проблеми контрагенту Порошенку, щоб зробити його більш згідливим.

Ігор Бубенчик - людина, що змусила Беркут тікати

http://npubop.livejournal.com/3197029.html

http://captives.in.ua/
Здесь можете прочитать про фильм и посмотреть фрагменты кино. Кино получилось ахуенным. Его надо показывать по методу "заводного апельсина" нашему правительству. А депутатам, так перед каждым голосованием. Именно привязывать к креслу, растопырки на веки, чтобы глаза закрыть не могли, просмотр ленты, а потом пиздуйте голосовать. И чтобы герои картины по рядам прохаживались и внимательно следили (все ли голосуют, нет ли кнопкодавства, и проч.)

Кстати, о героях картины. Обратите внимание на человека в камуфляже. Это Иван Бубенчик, львовский учитель школы детского рыболовства.

В фильме он рассказывает как убил утром 20 февраля двух офицеров Беркута из калаша, после чего беркута побежали. Далее прямая речь героя:

В Консерватории были ребята с охотничьими ружьями. Стреляли дробью по спецподразделениям примерно в семидесяти метрах от нас. Но я их отогнал от окон, поскольку в ответ милиция стала бросать коктейли Молотова, чтобы сжечь единственное наше убежище. Дробь их только раздражала.

В то время я молился, чтобы на Майдане появились сорок автоматов. Прошло немного времени, и я понял, что многого прошу. Стал просить двадцать автоматов. И уже под утро 20 февраля приехал парень, принёс автомат Калашникова в сумке из-под теннисной ракетки и семьдесят пять патронов. Многие хотят услышать, что автомат был отобран у титушек во время столкновений 18 февраля. Тогда они получили оружие, чтобы убивать нас. Но было не так.

— Стрелял я из самого дальнего от Майдана окна за колоннами, на третьем этаже. Оттуда чётко были видны милиционеры со щитами у стелы. Там за мешками с песком стояли человек двести, больше не помещались. Оттуда выдвигались штурмовые группы с помповыми ружьями. Стреляли по баррикадам в упор, нагло.

Я выбирал тех, кто командовал. Слышать не мог, но видел жестикуляцию. Расстояние небольшое, поэтому на двух командиров потребовались только два выстрела. Стрелять научился во время службы в Советской армии. Прошёл обучение в школе военной разведки. Готовились проводить операции в Афганистане и в других горячих точках.

Говорят, что я убил их в затылок, и это правда. Так вышло, что они стояли ко мне спиной. У меня не было возможности ждать, пока они развернутся. Так Бог повернул, так было сделано.

Остальных мне не нужно было убивать, только ранить в ноги. Я вышел из Консерватории и стал двигаться вдоль баррикад. Стрелял, создавая видимость, будто у нас двадцать-сорок автоматов. Просил ребят, чтобы они мне делали небольшую щёлку в щитах. Кому-то, может быть, это неприятно будет услышать… У них слёзы текли от радости. Они понимали, что без оружия мы не выстоим.
Расстояние небольшое, поэтому на двух командиров потребовались только два выстрела.

— Дошёл до Дома профсоюзов, и там патроны кончились. Но «сарафанное радио» уже сработало, и милиция побежала [от нас]. Бросали всё. Друг через друга ползли, как крысы.

Не все их подразделения успевали убежать от майдановцев. Ребята переходили через баррикаду и пробовали догонять. Собирали группы по десять-двадцать пленных и вели за Майдан, в сторону Киевской горадминистрации. Но самые активные наши герои пытались преследовать дальше по Институтской, и приказ стрелять по митингующим пришёл быстро.

Это был тяжёлый момент, поскольку я понимал, что мог остановить расстрел ребят. Разные люди на Майдане — не буду говорить кто, но люди со статусами — обещали мне, что патроны будут. Я верил, бегал с места на место… Самые тяжёлые минуты в моей жизни, полная беспомощность. Говорят, на Майдане было много оружия. Но это неправда. Иначе никто бы не дал расстреливать наших ребят. Из моей сотни на Институтской погибли Игорь Сердюк и Богдан Вайда.

Потом Иван ушел в АТО. Воевал комбатом "Захід-2". В Песках был ранен.

После фильма была запекла дискуссия на тему "можно ли убивать мусоров?" ведь "они тоже люди" и они "только лишь выполняли приказ".

А на фильм идите обязательно. В прокате с 25 февраля.

P.S. Тут пишуть:

Запитання до активістів, волонтерів і добровольців, яких зараз пресує влада:

Якби 23 лютого 2014 року ви побачили мене на майдані з плакатами "Вимога №2 - люстрація" і "Люди гинули не за те, щоб поміняти місцями Януковича і Тимошенко" - ви б порвали ці плакати?
(ті майданівці, що трапились тоді нам на шляху - порвали)

Українські расисти - це передовсім расисти

Наїзд Азова на кримських татар.
http://15minut.org/article/azov-my-za-to-chtoby-krym-byl-ukrainskim-a-ne-tatarskim-2016-02-02-17-55-22
Азов розігнав акцію жалоби по вбитим антифашистам (справжнім).
http://socportal.info/2016/01/20/bilets-kij-zayaviv-shho-azov-i-nadali-zrivatime-neugodni-aktsiyi.html
Тим часом проросійські сили проводять посеред Києва акцію, і ні Азов, ні ПС ні Свобода не прийшли їм перешкоджати:
http://socportal.info/2016/01/20/bilets-kij-zayaviv-shho-azov-i-nadali-zrivatime-neugodni-aktsiyi.html
Російські антиукраїнські расисти їм ближчі, аніж україньскі патріоти "ліберастичного" спрямування або з неправильним кольором шкіри.

Війна за Україну - це для них спосіб популяризації своїх ідей в Україні з метою загарбання влади. Що відчайдушно воюють - це не тому, що найдужче люблять Україну, просто у фашистів всього світу такий психотип: колективний ризик - це їхній наркотик. А їхня мрія - високі посади у майбутній соціал-національній партноменклатурі.
Якби дійсно вболівали за Україну - не засирали б Майдан своїми вовчими гаками, портретами Бандери та іншими сумнівними символами. Невже незрозуміло, що ці символи роз'єднують українське суспільство? У тому числі патріотичний сектор українського суспільства, той що проти Януковича, корупції і російського протекторату. Невже складно задля загальної справи наступити на горло власній пісні? Навіщо давати ворогу привід обзивати Майдан "фашистським путчем"? Вони і так називають, але підкріплювати ворожу пропаганду привдивим предметним планом?

Нагадаю, полк Азов заснований Соціал-Національною Асамблеєю, також відомою як "Патріот". Звідти і "вовчий гак", і Білецький, і Мосійчук, і расистська ідеологія.

19 січня 2014 у моєму житті

Я був на вулиці Грушевського з однією людиною, яка невдовзі звалила. А я до пізнього вечора труївся газом.
Тепер, коли я сумніваюсь в непогрішимості Пороха - ця людина дражнить мене всепропальщиком.
Нинішнє порохобидло - це ті, хто на Майдані сподівався перемогти Януковича колядками.

Хто розчарований Майданом

По моєму враженню, розчаровані все більше ті, хто жив на Майдані, бився з Беркутом, волонтерив.
А задоволені здебільшого ті, хто заходив у неділю на годинку, ті, хто сподівався перемогти Януковича колядками.

Атомная бомба всегда падает в эпицентр ядерного взрыва

http://mykolap.livejournal.com/1184428.html
В принципі, вперше цю тезу сформував ще Салтиков-Щедрін фразою "у нас єслі кого-то сєкут, так сразу і знаєш, что бунт"

Більш розгорнуто вона проводиться в класичному оповіданні Шеклі "Квиток на плянету Транай", де кожен, застрелений працівником влади вважався потенційним серійним убивцею.

Зараз дуже цікаво спостерігати за порушеннями причинно-наслідкового зв'язку. Чого у нас немає терактів? Бо СБУ відстрілює терористів. Якщо СБУ когось застрелило - то так і знаєш, що терорист.

Кп підказує коллега: Достеменно як в гавріл: Де бомба впала - там ІҐІЛ.

В інквізиції, кажуть, кожен, хто помер від тортурів, вважався чаклуном.

Я оце думаю, з якою заздрістю мають дивитися ті "силовики, яких понівечили в час помаранчевої революції" до цих, пострадалих від нещодавніх "терористів" (серед яких виключно всі учасники тієї самої революції)

Чому депутати не голосують за антидискримінаційний закон

Нещодавно висловлювалась гіпотеза, і я в неї повірив:
Депутатам так тяжко проголосувати за цей закон за поважною причиною.
У всіх депутатів, і казнокрадів і патріотів, є чималий шанс потрапити до в'язниці.
А кримінальники - великі гомофоби. Взнають, що ти голосував "за пєдіків" - враз зроблять "півнем".

От вам результат голосування.
Провалили дві фракції, які вважалися прозахідними.
Ляшка і меншою мірою Самопоміч.
Всі дивуються.

А от і пояснення.
Саме у депутатів з цих фракцій найбільше шансів сісти за грати.
Ляшковців вже чморять за вихід з коаліції, їхнього Мосійчука вже посадили.
Після наїзду на Укроп, каральні органи отримали наказ шукати компромат на Самопоміч.