Tags: война за независимость

(no subject)

Всім нам, Україні і Заходу, треба викорінювати пережитки 19 століття у своїх головах.
(навіяно Стругацькими)
19 століття, з усіма його шпагами і війнами по правилах, відійшло в історію.
21 століття - епоха гібридних війн.
Власне, протягом всього 20 століття гібридні війни відбуваються все частіше, але людство ніяк не вмістить їх в свій світогляд.
І насправді це добрий знак.
Якщо супротивники настільки чесні, щоб домовитись і воювати по правилах - то вони можуть домовитись і взагалі не воювати.
Раніше війни - це був спорт, доведення чоловіками своєї чоловічності, але ставкою в якому були людські життя.
Це добре, що воювати стало не модно.
В цілому, люди тепер воюють менше.
Але як наслідок - агресори маскуються або під жертв агресії, або під миротворців.
Ідея пацифізму знищила престижність мілітаризму, але тепер вона шкідлива. Бо її наївне тлумачення "не хочеш, щоб були війни - не воюй" - робить беззахисними тих, хто не хоче війн, і відповідно заохочує агресорів легкою здобиччю.
"Оголошення війни" - теж застаріла інституція. Бог хто оголосив війну - той наївно виглядає агресором, а агресорів зневажають. Справжній же агресор не зацікавлений оголошувати війну, він зацікавлений приховувати свою участь у війні.
Мабуть, в свідомості звичайної людини є щось таке, що не може сприйняти гібридну війну. Он, Клайв Льюіс описав гібридну війну в останній книзі про Нарнію, але не встигла закінчитись та війна, як настав кінець світу. Це виклик, з яким автор і його позитивні персонажі не впорались.

The Minsk Conspiracy is a canker in the international law.

The Minsk Conspiracy is worse than damage for Ukrainian safety.
It's a canker in the international law.
Not in any secondary laws like 12-mile sea zone, or even border inviolability.
The Minsk Conspiracy is a canker in the core principle of any community life: "Do not truth the liar".
The Minsk Agreement violates this principle twice:
1. Russia used to sign a treaty about recognising of Ukrainian borders. After Russia ignored that treaty and occupied part of Ukraine, it's not a good idea to sign with Russia a new treaty, analogous but better for Russia.
2. Russia has profit, calling its army "Donbass militia", and its agression against Ukraine - "Civil war in Ukraine". Same as any agressor has profit, camouflaging its participation in the war. This lie is repeated in the Minsk Agreement.

Чому Захід нагинає Україну

В брутальних чоловічих колективах є такий звичай: новачка гноблять.
Частково це жлобство, придушення конкуренції за вищі місця в ієрархії.
А частково необхідність.
Перш ніж включати в ланцюг нову ланку - слід пересвідчитись, що вона не є слабкою.
В серйозній небезпечній роботі, наприклад на полюванні, особина, яку вважають дорослою, а по суті вона дитина - є смертельно небезпечною для всіх.

Україна зараз повинна довести, що в неї як то кажуть "є яйця" (не люблю цей вислів, але іншого не знаю).
Що, навіть якщо весь світ хоче, щоб окупаційні війська порядкували на нашій території - ми не терпітимемо цього.
От тоді поважатимуть і вороги, і союзники.
А захищати соплю - невдячна справа. Як не стараєшся - не захистиш, тільки марно витрачатимеш все більше і більше сил.

* * *

Пора зрозуміти:
Головний ворог України, головний ворог людства і людяності на українському фронті - це Мінський договорняк.
Навіть не тому, що комусь вигідно чи не вигідно.
Справа принципу:
Відбілює підлу брехню підлого агресора.
А принцип, у даному становищі - "не роскошь, а средство передвижения".
Червоточина в міжнародному праві, яке, у свою чергу, боронить мир в усьому світі.

Чи сумісні мовні закони з лібералізмом?

Взагалі, дуже неочевидна річ.
Супротивники законів про українську мову - це ж не тільки вата.
Дійсно, чому влада не вірить, що українська мова може виграти в чесній конкуренції? Якщо не може - виходить, вона і не потрібна народу? Тоді українізація - це забаганка жменьки бандерівців, що дорвалися до влади?

Насправді все складніше. Інтереси народу не завжди виграють в вільній конкуренції. Є така річ, називається "рівновага Неша".

Уявимо родину, в якій всі курять. Причому всі вже здогадались, що куріння вкорочує віку. Час від часу той чи інший член родини намагається кинути курити, але коли в хаті постійно накурено - не може терпіти і сам закурює.
Некуріння, хоч і є бажаним для кожного, програє в чесній конкуренції, бо курці створюють кон'юктуру, несприятливу для того, хто кидає.
Тоді родина збирається за столом і приймає рішення: курити в квартирі і біля неї - зась.
Самі себе примушують.

Перейти на українську мову як основну в спілкуванні - дуже важко. Бо у всіх нас глибоко втовкмачений комплекс української меншовартості. Наприклад я, україномовний від народження, до останніх двох років з незнайомими людьми по дефолту вживав російську. В тому числі звик спілкуватись російською з давніми знайомими, для яких теж рідна українська. З дитинства остерігався, що будуть кривляти, мої батьки остерігались почути "ви мнє па-чєлавєчаскі гаваріть будєтє?"

Тому протекціоністські закони, що просувають українську мову в публічній царині, можуть бути виправданими і відповідати волі більшості.

(щойно подумав - може, треба було б писати російською, бо це те, що ніяк не второпають "брати" з-за поребріка?)

Интересное сравнение от френда

(хотя предвижу, он сюда придет и расскажет, что совсем другое имел ввиду)

Русские в Украине и других постсоветских республиках - это как еврейские поселенцы в Палестине.
Пока Россия\Израиль имела\имеет власть над покоренными землями - она заселяет русских\евреев на эти земли, насильно сдвигая (утрамбовка, депортация, геноцид) местное население. В качестве своих агентов влияния. Но эти агенты обмануты. Им внушают, что СССР \ власть Израиля над "землями предков" - это навсегда, и они вольготно себя чувствуют как господствующая нация среди аборигенов. Но СССР\Израиль распался \ может прекратить оккупацию, и тогда эти люди вдруг окажутся в роли нежелательного меньшинства.

* * *

Будь-який доброволець чи волонтер охочіше робитиме свою справу, якщо має для цього людські умови, вдячність і повагу.
Я поважаю бажання солдата не зазнавати знущань командира. Він же пішов на фронт захищати нас, а не терпіти знущання?
До речі, це ми, цивільні, обрали йому верховного головнокомандувача.

На жаль, людство в цілому жлобське.
Якщо людина зробить добре діло - від неї вимагають ще і ще добрих діл, і щоб не смів просити віддяки, і щоб заодно терпів усякі приниження.
Жлоби хочуть користуватися чужою добротою нахаляву.
І придумали чудове заклинання: "Добрі діла робляться не заради віддяки".
Саме тому в світі так мало добра.

Нацики - погані захисники

Я знаю, що на фронті і в волонтерстві непропорційно багато нациків.
Але це не змушує мене шанувати їхній світогляд.

Більше того, підозрюю, що в довгостроковій перспективі від них більше шкоди, ніж користі.
Воюють не тому, що люблять Україну дужче за інших, а тому що для них війна - це спорт. Омріяний вид спорту, про який вони мріяли змалку. Якщо людина береться за правильну справу з неправильною мотивацією - то рано чи пізно неправильна мотивація заведе на шкоду.
Ну а якщо боронь боже нацики захоплять владу - Україна перестане бути кращою за ДНР.

Про "засрали Майдан своєю провокативною символікою, мобілізувавши ворогів і дезорієнтувавши друзів" написано чимало.

Зараз скажу про наци-жінок у волонтерстві.
Вони вважають, що армія - це не місце, де хтось пожертвував своїми інтересами, щоб захищати всіх нас. Армія - це для них місце, де чоловік доводить, що він справжній чоловік. В чому різниця цих підходів? В першому випадку несприятливі умови служби, і зокрема садизм командирів - є небажаними, в другому - бажаними.
На жаль для цих жінок, сучасні чоловіки вже не прагнуть перчику в життя. А піддавати себе знущанням інших чоловіків - здається, ніколи не прагнули.
Але ці волонтерки пхикають "ти ж сам пішов в армію, ніхто тебе не тягнув", і "ти ж про щось думав, коли підписував контракт". І цим відваджують іти в армію.