Tags: политика

* * *

Я недавно загадывал загадку, но никто не стал отгадывать.
Чем меня раздражают феминизм, политика Израиля и олимпийские игры? И, кстати, Порошенко.
Почему мне трудно спокойно спорить на эти темы, почему появляются раздраженные посты?

Жесткое принуждение к доверию, и злоупотребление этим доверием для цели, противоположной заявленной.

Феминизм (современный) подает себя как единственное движение за равенство полов. Если в чем-то не соглашаешься с феминистками - то ты против равенства, ты поборник поганого патриархата, вонючий бенефициатор.
И что же нам подсовывают в этой благородной обертке.
Женский шовинизм, то есть опять таки шовинизм по половому признаку.
И новое обоснование для патриархальных понятий, таких как "сила женщины в ее слабости" (феминистки строят свою борьбу на образе женщины-жертвы), или "секс унижает женщину" (борьба с проституцией и изображениями женского тела).

Если скажешь что-то плохое про политику Израиля - ты сразу чуть ли не самому Гитлеру помогал сжигать евреев в печах Аушвица.
В Израиле есть целое министерство, занятое поддержанием в цивилизованных странах комплекса вины за Холокост.
И что же за политика, которую низзя критиковать?
В подвластных Израилю Иудее и Самарии - то ли апартеид, то ли вялотекущая этническая чистка.
В самом Израиле - аналоги нюрнбергских законов.
Боязнь людей прослыть расистами используется как прикрытие расизма.
Об этом даже говорить считается неприлично. Говорят только антисемиты, им нечего терять.
Я тоже не верил никаким таким упрекам, пока не увидел карту еврейских поселений.

Олимпийские игры позиционируют себя как единение всего человечества.
Поэтому во время их проведения полагается радоваться.
На самом же деле, это праздник единства признанных правительств признанных государств. Спортсмены выступают под флагами государств. Непризнанные государства и повстанческие группировки своих спортсменов с флагами прислать не могут. Если ты нелоялен ни одному из 194 членов клуба признанных правительств - ты лишний на этом празднике жизни.
Все же правительства, участвующие в празднике - ставятся на одну доску. Сколько бы крови не проливалось под флагом - если это флаг признанного государства, он будет висеть на олимпийском стадионе.
Кстати, в 1936 году Игры принимал Гитлер. Ему это было важно: красивый образ своей державы, из-под которого легко вести войны и холокосты. Путину тоже важно: войну он начал сразу после олимпиады в 2014.
Сейчас Россию как государство отстранили от олимпиады, но не за грехи против человечества, а лишь за грехи против спорта.
Говорим "единение всего человечества", подразумеваем "единение и уравнивание в достоинстве всех правительств".

Множество платных и бесплатных пропагандистов Порошенка твердят, что патриотизм требует любви к лидеру нации. Говоришь про этого лидера что-то плохое - сразу обзывают агентом Кремля.
При этом, реальная деятельность этого лидера заключается как раз в том, чтобы торговать страной с этим самым Кремлем.

Обрати треба було не Порошенка, а кого?

Зараз часто ставлять таке запитання.
Запитання хибне.
Не в тому мудрість, щоб знайти гідне прізвище із 22 в бюлетені. Бюлетень нам же не боженька з неба спустив?
Якщо вважаєте, що в бюлетені не було гідного кандидата від Майдану - треба було починати його розкручувати ще під час Майдану. Завдяки триголовому хробаку, три місяці на це було. "Звалимо Януковича, а потім розберемось" - не годиться. Потім буде запізно. Потім переможе той, хто почав розбиратися завчасно.

Знаєте, вперше в мене виникло почуття, що революція провалиться, ще між 24 і 27 листопада. "Майдан без політиків", пам'ятаєте? В мене тоді якраз була в голові статейка, можете нагуглити "Почему в России так много людей "вне политики"?".
Я тоді перебував в ілюзії щодо реєстрової опозиції, але мене обурила така формула. Якщо не вірите нікому із діючих політиків - висуньте зі своїх лав нового політика, пропонуйте його народу.
На жаль, маса Майдану складалася з двох сортів. Одні вірили реєстровій опозиції (яка того не гідна), інші в принципі не здатні вірити ніяким політикам. І ті, і другі роблять країну безнадійною.
Першим байдуже, що робить політик, аби надягав вишиванку. Другим байдуже, що робить політик, він всеодно поганий. Завдяки тим і другим, політикам просто не має стимулу робити щось добре.

* * *

Я не патріот.
Я гуманіст і демократ.
За гуманізм і демократію на території України воювали:
УНР,
УПА (не ОУН),
АТО.

Як не просрати Третій Майдан

На Помаранчевій революції ми скандували "Ющенко". Змінили перше обличчя влади, а система залишилась якою була.
На Євромайдані ми порозумнішали, з'явилась думка що треба міняти всю систему. Але ця думка не вилилась ні в які конкретні вимоги, і революція знов-таки закінчилась заміною однієї сраки на золотому унітазі.
Звісно, і при Ющенку і при Порошенку деякий прогрес є, але це дуже мало, ненабагато більше ніж при "хорошому Януковичі".

Я не мрію, щоб на Верховну Раду впав метеорит. Бо тоді відбудуться вибори і виберуть нову Раду, не кращу за цю.

Результат виборів залежить від виборчого законодавства.
Влада ніколи не прийме виборче законодавство, вигідне для народу, бо воно буде невигідне для еліти.
Такого законодавства повинен вимагати народ на Майдані.

Не розійдемось, доки під куполом Ради не буде оголошено про введення в дію <конкретний законопроект>. І не так важливо, хто це оголосить.

Пакет законопроектів, з яким збереться Майдан, повинен бути мінімально необхідним для передачі влади в руки народу. Більшість геніальних пропозицій не мусять включатися в цей пакет, бо чим товщий пакет - тим менше людей вдастся навколо нього згуртувати.
Але в ньому повинні бути всі ключові інструменти, що не дозволять перетворити революцію на фікцію.
З усіма іншими пропозиціями облаштування України, навіть найнеобхіднішими, доведеться потерпіти, їх ухвалить вже нова Рада, обрана народом, бо вона робитиме тільки те чого хоче народ.

Щоб революція не була фікцією, треба мабуть три речі: нові правила перезавантаження влади, люстрація, покарання катів революції.

Народ повинен мати право відкликати депутата. Я нещодавно писав конкретну схему.
Ніяких обмежень на виборчу кампанію, бо провладні і багаті всеодно ігнорують обмеження і виграють. Можете скільки завгодно тупцяти ніжкою, але так і буде. Ніяких грошових застав.

Щось зробити з недоторканою кастою вартових закону.
В мене була ідея, яку я вважаю геніальною, суддів і прокурорів набирати по жеребкуванню із звичайних громадян. Аналогічно призову в армію. Це б припинило негативну селекцію і зруйнувало кругову поруку цієї касти. Але ніхто мене не підтримав, тому від цієї ідеї доведеться відмовитись.
Пропонуйте інші механізми.
Це необхідно. Негідники на цих посадах легко знівелюють результати будь-якої революції.

Покарання катів Майдану (і вшанування героїв) - це не жага помсти, і навіть не звичайне правосуддя, а необхідна умова справжньості революції.
Якщо нова влада має намір грабувати народ, то для неї Беркут - це "фахівці, які просто роблять свою роботу". Їй можуть теж знадобитися ці або такі самі фахівці, тому влада буде виявляти повагу до цієї професії.
Покарання катів означатиме, що нова влада наперед відмовляється від послуг таких "фахівців".

На Майдані повинно бути самоврядування, чого не було у 2013-2014 році.
Справжнє самоврядування - це людина чи орган, яка задовільняє водночас трьом умовам: представляє інтереси Майдану (чого не було у Кличка-Яценюка-Тягнибока), має легітимність (поважну причину, чому всі її мають слухатись, це було у К-Я-Т, але не було у Парубія, Парасюка, Данилюка), відома всій Україні (цього не було у ради сотників).
Перші дві умови можна втілити одним способом: прозора демократична процедура виборів на Майдані.
Кошовий зможе вирішувати те, що потребує координації: оголосить пакет вимог Майдану, вирішить, коли стоїмо, коли штурмуємо, а коли розходимось, оголошує строки ультиматумів і вирішує, задовільнено ультиматум чи ні. Якщо кошовий робитиме не те, чого хоче Майдан - його зразу переоберуть.

Чому, чому, чому в нас немає неолігархічних партій?

Насправді є, але їх сумарний рейтинг - нуль цілих хрін десятих. Стільки ж місць в місцевих радах, а в Верховній вони не представлені. Нечисленні майданівці і добровольці, що засідають в Раді - їх взяли у свої списки олігархічні партії задля збільшення рейтингу.

Народ не голосує, якщо не бачить багато бігбордів?
Має рацію: "ну скажімо я проголосую, але звідкіля мені знати, що інші проголосують? Пропаде голос, краще підтримаю щось більш рейтингове". І не тупцяйте ніжкою, це думка дуже поширена і більш-менш слушна.

Чи треба бути олігархом, щоб оплатити виборчу кампанію? Може неолігархічна партія зібрати необхідні кошти з простих прибічників?

Після Майдану я хотів, щоб президентом стала людина майдану - Богомолець. Нагадаю, вона в ті дні була четверта в президентському рейтингу, і я пішов працювати в її штаб. Але незабаром перестав туди ходити, бо нічого не робилося.
І першу агітацію за Богомолець побачив лише за місяць до виборів, коли її рейтинг вже усох до 2%.

А чому нічого не робилось?
Бо ніззя, доки чемненько не зареєстрували виборчий фонд. Ні тобі в інтернеті, ні поширювати макет листівки для самостійного роздрукування - все було відкинуто.

Наскільки це серйозні перепони?
Чи дійсно наше виборче законодавство паралізує можливості неолігархічної політичної сили?
Чи в штабі сиділи підсадні утки, які знайшли красивий привід щоб нічого не робити?

Коли порохобот каже "дочекайтеся виборів" - це лукавство

Через два с половиною роки Порошенко, скажімо, висуне на вибори Гройсмана.
І порохобот скаже: "давайте всі гуртом виберемо Гройсмана в першому турі, а то Путін нападе". І ще: "знаю я, чому тобі не подобається Гройсман: тому що коло корита він, а не ти; а хто ж тобі не давав прийти в політику, зробити кар'єру і самому стати наступником?"

Не критикуйте Афеворкі, а то Ефіопія нападе

Раніше я дивувався:
як могло таке вийти, що одна з наймолодших держав світу є водночас однією з найтоталітарніших?
Ерітрея.
Відділилася від Ефіопії у 1993 році в результаті повстання пригнобленої нацменшини. За індексом свободи слова - навіть гірша за Північну Корею.
Чи для того ерітрейці повставали, щоб бути рабами?
Але тепер вже не дивуюсь.
Коли Афеворкі вибудовував в Ерітреї диктатуру - то на всі заперечення відповідав одним заклинанням:
"Не критикуйте владу, а то Ефіопія нападе".

Коли українець мріє про масові розстріли можновладців...

...я вважаю цю країну безнадійною.
Якщо в нас немає чесних людей, щоб натискати кнопочки - звідкіля візьмуться чесні люди, щоб розстрілювати?
А коли нечесна людина розстрілює - це значно гірше, ніж коли нечесна людина ухвалює закон або вирок.

Що мала на увазі Савченко

https://ru.tsn.ua/bin/player/iframe/385841719
Ось у цьому ток-шоу.
Цитується фраза "Порошенку доведеться вибачитись перед Януковичем і поступитися йому кріслом".

Прошу подивитись і розтлумачити її слова, зокрема ставлення до Януковича.

Янукович у неї...

Хороший
1(25.0%)
Поганий
3(75.0%)


Мені-то зрозуміло, а може є люди, яким не зрозуміло?
Хочу розібратися:
Або Савченко не вміє внятно висловлюватись, або декому свербить перекручувати її слова.